Нервова система


Опорно-рухова система


Кровеносна система


Дихальна система


Травна система


Видільна система


Про сайт


Цікаві тести


Бронхи Бронхіальне дерево Нижня доля легені Серединна доля легені Верхня доля легені Трахея Гортань Щитовидний хрящ
Рослини, тварини і людина дихають. Дихання - це сукупність процесів, внаслідок яких відбувається поглинання організмом кисню і виділення з нього вуглекислого газу. Діяльність будь-якої клітини, тканини, органа пов'язана з витратою енергії. Джерелом енергії для організму є розпаді окиснення органічних сполук, яке безперервно відбувається у клітинах. Окиснювальні процеси в клітинах, внаслідок яких виділяється енергія, називають внутрішнім диханням. Більшість окисних процесів перебігає за наявності кисню, запаси якого в організмі дуже малі, тому клітини потребують безперервного його надходження. Забезпечення клітин киснем і видалення з них вуглекислого газу здійснюються за допомогою крові. А обмін газів між кров'ю й атмосферним повітрям відбувається в органах дихання. Цей процес називають зовнішнім диханням.

Будова і функції органів дихання

Дихальна система складається з носової порожнини, носоглотки, глотки, гортані, трахеї, бронхів, легень. Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою перегородкою на дві половини - праву і ліву. У кожній з них є три звивисті носові ходи: верхній, середній і нижній. До нижнього носового ходу відкривається носослізний канал. У слизовій оболонці верхнього носового ходу містяться нюхові рецептори. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. Війки епітелію, рухаючись, затримують і виводять назовні пил і мікроорганізми, які осідають на слизовій оболонці, тим самим виконуючи захисну функцію. Повітря, яке людина вдихає, у носовій порожнині зігрівається або охолоджується кров'ю, що тече по кровоносних судинах її слизової оболонки. Слизова оболонка містить залози, які виділяють слиз, що зволожує повітря і стінки порожнини носа, знижує життєдіяльність хвороботворних бактерій, які потрапляють туди з повітрям. Слиз разом із частинками пилу, мікроорганізмами, що до нього прилипли, безперервно видаляється з носової порожнини. Повітря, пройшовши носову порожнину, потрапляє до носоглотки, а потім до глотки. Від глотки починаються дві трубки - гортань (дихальне горло) і стравохід, розміщений позаду гортані. Гортань розташована на передній частині шиї. Ззовні частину гортані видно як виступ, що називають кадиком. У чоловіків він випнутий і досить помітний. Основу гортані утворюють кілька хрящів. Найбільший з них - щитовидний хрящ. Його легко знайти в себе на шиї. Хрящі з'єднані між собою рухливо м'язами і зв'язками. Через гортань проходить тільки повітря. Їжа не може потрапити до неї, бо в момент ковтання вхід до гортані закривається надгортанним хрящем. Гортань безпосередньо переходить у трахею. Трахея розташована у грудній клітці спереду від стравоходу і складається з 16-20 хрящових півкілець, з'єднаних між собою зв'язками. Задня стінка трахеї (де немає хрящових півкілець) і утворена сполучною тканиною, в якій містяться непосмуговані м'язові волокна. Така будова трахеї не заважає проходженню їжі по стравоходу. На рівні п'ятого грудного хребця трахея поділяється на два головних бронхи: лівий і правий. Бронхи, як і трахея, складаються з хрящових півкілець (6-12), які запобігають закриттю їхнього просвіту. Бронхи входять у праву і ліву легені. Бронх, що входить у праву легеню, поділяється на три гілки відповідно до кількості часток легені. Бронх, який входить у ліву легеню, поділяється на дві гілки. У кожній легені гілки багаторазово поділяються, утворюючи так зване бронхіальне дерево легені. Найтонші бронхи називають бронхіолами. Вони закінчуються альвеолярними ходами, на стінках яких розміщені легеневі пухирці. Кожний пухирець, заповнений зсередини повітрям, складається з найдрібніших комірок. Вони густо обплетені капілярами малого кола кровообігу, де відбувається газообмін. Загальна поверхня всіх легеневих пухирців перевищує 100 м2, тобто приблизно в 50 разів більша за поверхню шкіри людини. Тому кров швидко вбирає через їхні стінки кисень і віддає вуглекислий газ. Легені - це великі парні органи. Ліва і права легені займають майже всю грудну порожнину. Права легеня більша і складається з трьох часток, ліва - з двох. На внутрішній поверхні легень розміщені ворота легень, через які проходять бронхи, легеневі артерії, легеневі вени, нерви і лімфатичні судини. Ззовні кожна легеня вкрита тоненькою щільною сполучнотканинною оболонкою - легеневою плеврою, яка складається з двох листків: внутрішнього, що зростається з повітроносною тканиною легені, і зовнішнього, зрослого зі стінками грудної порожнини. Вузький простір між ними заповнений плевральною рідиною, яка зменшує під час дихальних рухів тертя легень об стінки грудної порожнини. У плевральній порожнині тиск на 6-9 мм рт.ст. нижчий від атмосферного. Все це сприяє рухові легень під час вдиху і видиху.

Обмін газів у легенях

У легенях кисень з альвеолярного повітря переходить у кров, а вуглекислий газ із крові переходить у легені за допомогою дифузії крізь стінки альвеол і кровоносних капілярів. Напрям і швидкість дифузії визначаються парціальним тиском. Як відомо з фізики, парціальний тиск - це той тиск, під яким була б та частина газу із загального складу, якби вона займала сама весь об'єм, рівний суміші газів. А дифузія - це рух частинок, завдяки якому речовини проходять крізь мембрани, вирівнюючи свою концентрацію. Механізм газообміну в легенях полягає в тому, що під час вдиху атмосферне повітря надходить до легень і в альвеолах змішується з повітрям, яке залишилося в них після видиху (це повітря, навіть за найінтенсивнішого видиху, не дозволяє легеням спадатися). Повітря, що надходить до легень, відрізняється за своїм складом від повітря в альвеолах. Газообмін у легенях відбувається завдяки дихальним рухам - вдиху і видиху, що ритмічно змінюють один одного. Людина дихає безперервно все своє життя - від моменту народження й до самої смерті. Об'єм її легень поперемінне то збільшується, то зменшується. Дихальні рухи регулюються дихальним центром, що розміщений у довгастому мозкові. Приблизно кожні чотири секунди в дихальному центрі виникають збудження, які проводяться до міжреберних дихальних м'язів і діафрагми. М'язи скорочуються, трохи піднімають ребра, завдяки чому грудна порожнина розширюється , а об'єм легень, що в ній містяться, збільшується, легені заповнюються повітрям. Водночас скорочуються і м'язи діафрагми, поверхня її зменшується і вона стає не такою опуклою. Завдяки цьому об'єм грудної порожнини збільшується у вертикальному напрямі. Відбувається вдих. Видих відбувається завдяки розслабленню міжреберних м'язів і діафрагми. Ребра опускаються, опуклість діафрагми збільшується, об'єм легень і грудної порожнини зменшується; з легень виходить повітря.